понеділок, 26 листопада 2018 р.

В руках що виростили хліб, не залишили ні зернини

«А холод ходить по селі 
і стогне він, 
стогне по всій Україні 
кара Господева, 
Тисячами гинуть голодні люди»







Ці пророчі слова належать генію України Тарасу Шевченку. Коли читаємо його поему «Княжна», то відчуваємо, що поет – пророк ніби серцем застерігав майбутні покоління, малюючи пророчими словами страшні картини голоду.
Але…
Тяжкі і незабутні 1932-1933 роки в історії  України, найстрашніші, найтяжчі. Голод кістлявою рукою стукав до селянських хат, йшли у могили тисячі людей,а найстрашніше – вмирали діти, майбутнє України.
Українському народу було завдано смертельного удару. Ми повинні про це пам’ятати.
Осіннім 24 листопадевим  днем Білівська громада пішою ходою прийшла до пам’ятного хреста жертвам голодомору на віче пам’яті «Палахкоче свіча поминальної нині молитви», приуроченому 85-й річниці Голодомору. Вступним словом віче памяті відкрила сільський голова Котуза Надія Іванівна, найчесніші отці о.Богдан Верхомій, настоятель храму Різдва Присвятої Богородиці і о.Володимир Заболотний, настоятель храмуВоздвиження Чнсного Хреста відправили поминальну панахиду за невинно убієнних голодом.
Якими словами описати мучеництво України? Котилися сльози з очей присутніх, коли вірші про страшний голод читали юні диктатори Ігор Рибак, Поліщук Діана, Катерина Кондрат, Юджа дмитро, Талац Олеся, Козарійчук Ірина,Олена Пелехата. Рвалася у піднебесся, тужила пісня «Свіча» у виконанні Гнатюк С.Б. «Боже, вислухай благання» прозвучало у виконанні хору СБК.
ГІРКОЮ СЛЬОЗОЮ СКАПУВАЛИ СВІЧКИ ЗАПАЛЕНІ О 16 ГОДИНІ ПІД ЧАС АКЦІЇ «Запали свічку».

У бібліотеці до 85-річниці Голодомору оформлено виставку – пам'ять «Крізь століття пронесіть ту пам'ять про невинно убієнних».   






Немає коментарів:

Дописати коментар