Все, що залишається – пам’ятати
80 років
тому наша багатостраждальна країна понесла непоправну втрату. Близько 10
мільйонів невинних людських душ було загублено внаслідок геноциду українського
народу, штучно влаштованого радянською владою у 1932-33 рр. Чорним викарбована
дата, остання субота листопада, скорботою та жалем озивається у серці кожного
українця. В цей день в Україні проходять жалобні заходи, загальнонаціональна
хвилина мовчання та акція «Запали свічку» для вшанування пам’яті загиблих.
Біля дерев’яного хреста пам’яті жертв голодомору 1932-33
р. у с. Біла щороку проводяться заходи, присвячені вшануванню жертв цієї
страшної трагедії. Щоправда, цьогоріч меморіальний захід пройшов не у суботу,
як по всій країні, а в неділю. В той день на очах у присутніх миготіли
сльозинки і навіть небо плакало разом з ними рясним дощем. Традиційно захід
розпочався богослужінням, яке відправили священики двох церков: УПЦ КП «Різдва
Пресвятої Богородиці» о. Богдан Верхомій та УГКЦ «Воздвиження Чесного Хреста»
о. Володимир Заболотний.
Продовжилося вшанування пам’яті виступом працівників та вихованців освітньо-культурного комплексу с. Біла (СБК та Білівська ЗОШ), які підготували факти з історії про Голодомор та поезії, присвячені цьому страшному лиху. Неможливо було без жаху слухати про ті страшні речі, що переносили зморені голодом люди, у яких відбирали останні шматочки хліба, а з ними надію на життя. Сказав своє слово і сільський голова Володимир Петрович Шматько,
який закликав пам’ятати жертв Голодомору і ті страшні
випробування, які вони перенесли. Він сказав, що треба боротися зі всіма
незгодами, які випадають на нас, і що у нашої країни ще попереду Європейське
майбутнє, якщо ми самі того захочемо. Опісля натхненних слів пана Володимира,
пам’ять жертв Голодомору вшанували хвилиною мовчання. Слово дали і жителю села
Біла, депутатові сільської ради, Демковичу Миколі Івановичу.
![](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_v3uvp3Gvsv9iBNf1Dfv4fjTHFR1VDtXyPXqRwDBOfyF7mkVpqNxLEPYSx6ha5Y1eTsWslkEAR57Yku7gchUwK0lxbos4X5ioLuOq3s9u_QqWA=s0-d)
Все, що нам залишається сьогодні, це кожної суботи листопада ставити на вікно свічку, молитися до Бога за упокій душ загиблих та завмирати на хвилину у скорботному мовчанні.
Адже, ми не в змозі відвернути те страшне лиходійство радянських катів, які без краплини жалю дали вмерти мільйонам людей. Бог їм суддя. Але забути цю трагедію ми, українці, просто не маємо права.
Аліна Сокальська
В бібліотеці-філії до цієї скорботної дати було оформлено викладку книг "Нація, яка переборола смерть: Голодомор 1932-1933 років на Україні".
Немає коментарів:
Дописати коментар