Через геноцид - до самобутності.

Голодомор 1932-1933 рр. в Україні - одна з найстрашніших сторінок в історії нашої держави. Україна, яка завжди годувала хлібом країни світу, зазнала масового голоду. Вона виратила мільйони своїх дітей. Вшанування жертв голодомору - це воскресіння нашої пам'яті. Осінній листопадовий день - 25 листопада, зібрав білівську громаду біля пам'ятного хреста жертвам голодомору 1932-1933 рр. на поминальну панахиду по невинно-убієнних голодом. Поминальну панахиду відправили отці Богдан Верхомій і Володимир Заболотний. Після відправи в білівському будинку культури пройшов спомин-реквієм "Вогонь скорботи в серці не згаса". Кожне слово з вуст ведучих Красноштан Вікторії, Параніч Сніжани, Божагори Діани - мов голос голодних людей із далеких 1932-1933 рр.. Особливо зворушливо звучала з дитячих вуст поезія болю і скорботи, від якої гіркий смуток огортав душу. Під музику "Реквієму" В. А. Моцарта учасники танцювального гуртка під керівництвом О. І. Дембіцької і Х. В. Кульби створили вражаючий флеш-моб, який залишив глибокий слід в серці кожного глядача. Палахкотіли вогники свічок в дитячих руках, наче душі померлих немовлят, які загинули від голоду. Учасники заходу вшанували пам'ять  усіх заморених голодом хвилиною мовчання. До проведення спомину-реквієму працівниками бібліотеки і розпорядника танцювальних вечорів оформлено виставку документальних фото-світлин "Голод-33 - незагоїна рана України". Користувачі бібліотеки мали можливість в приміщенні бібліоінтернету переглянути документальний фільм "Голод-33" за мотивами роману В. Барки "Жовтий князь".