"Допоки живуть матері - допоки й сини, що спіткнулись об кулі Афгану живуть"
Про афганську війну написано чимало книг, багато фільмів. Для прийдешніх поколінь воїни-афганці - безстрашні, загартовані у горнилі війни справжньої чоловічої дружби.
13 лютого у співпраці працівників культурно-освітнього комплексу проведено годину пам`яті "Ти - вічний біль, Афганістан, ти - наш неспокій"
На
столі жеврів скорботний вогонь свічки, у якому мовчки тріскотіли біль і
туга всіх матерів, що не дочекалися синів з війни. В цей день з вуст
дітей лунали статистика, вірші, цитати. Та скільки убитих війною душ
ховалося за цими сухими цифрами.
26
років тому, виведенням радянських військ завершився майже 10-річний за
тривалістю збройний конфлікт, у якому брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів.
На полі бою полягло близько 15 тисяч радянських військовослужбовців, з
них 2378 українців вже не повернулися додому живими. Про ці факти на
меморіальному заході розповідали учні. Не залишили поза увагою вони і
хронологію воєнних дій.
Згадали
учні у своїх доповідях і про білівчанина Ярослава Пліщука, молодого
воїна, загиблого під час страшної афганської війни. У 1984 р. тіло
Ярослава доставили у Білу і поховали на сільському цвинтарі. Згодом в
пам’ять героя був змурований хрест, а його рідну вулицю Скалку,
перейменували у Пліщука. Також були названі імена тих білівчан, що на
щастя, зуміли повернутися з поля війни живими.
Пам'ять загиблих героїв всі присутні вшанували хвилиною мовчання.
По завершенні заходу до могил героїв війни Ярослава Пліщука та Івана Коваля учні 9-го класу разом з класним керівником та працівниками СБК і бібліотеки поклали вінки та засвітили свічки.
Аліна Сокальська
Фото
Немає коментарів:
Дописати коментар