Чорна сторінка української історії
Голодомор…
Тривожним ехо озивається це страшне слово у свідомості українців і
вкотре збирає нас разом, аби пом’янути жертв нелюдської трагедії.
Цьогоріч річниця пам’яті жертв геноциду українського народу,
влаштованого радянською владою у 1932-33 рр., припала на 22 листопада. Громада села Біла на чолі зі священнослужителями о. Володимиром та о. Богданом зібралася біля пам’ятного хреста жертвам голодомору, щоби помолитися за мільйони душ невинних, кого тоталітарний режим замучив голодом в час цвітіння та щедрого врожаю.
Варто зазначити, що напередодні віча пам’яті, як і у всі роки, в сільській бібліотеці була організована виставка, присвячена жертвам голодомору. На ній можна ознайомитися з різноманітною літературою, що описує страшні події 1932-33 рр. які відбувалися в Україні.
По закінченні молебню слово до громади мовили і всечесні отці. Під час своєї промови о. Володимир висловив ініціативу благодійної акції, яку можна провести напередодні улюбленого свята дітлахів, дня Святого Миколая. Ідея полягала в тому, щоби у приміщенні місцевої школи була встановлена скринька, в яку кожна дитина вкине хоча б по одній цукерці отриманій від Святого Миколая. А згодом скриньку із зібраними солодощами передадуть учасникам АТО на Сході, щоби навіть ті, кому сьогодні не до святкувань, відчули себе на мить дітьми. Також з ініціативи о. Володимира під час поминального заходу всі присутні поділили між собою хліб, як знак солідарності з тими, хто відійшов вічність і думав про нього в останні хвилини свого життя.
Згодом до громади звернувся о. Богдан Верхомій. Священик вкотре наголосив, що за всіма тяжкими випробуваннями, які випадають на долю нашого народу – Голодомором, Революцією Гідності та сьогоднішньою війною на Сході України, стоїть велико зло. Та лиш на боці добра є правда, а злу ніколи не одержати над ним перемогу.
Учні Білівської школи також не залишилися осторонь. Спільними із педагогічним колективом стараннями школярі підготували доробок віршів та прозових уривків, в яких розповідається про тяжкі смертельні муки, вражаючу тугу матері за померлою дитиною, безмежний людський відчай − все те, на що колись нарекла українців безжальна тоталітарна влада.
Кульмінацією виступу стала композиція Оксани Білозір «Свіча» у проникливому виконанні місцевого таланту, а за сумісництвом й музичного керівника дитячого садочку, Світлани Гнатюк.
На закінчення віча, як і сказав о. Володимир, між людьми була розділена запашна хлібина. Люди із задоволенням споживали шматочки тієї святої їжі, якої в нас сьогодні вдосталь, а в часи голодомору не було й скоринки. Із хлібом в часи лютого геноциду жорстока влада забирала в людей і останній шанс на порятунок.
Вічна пам'ять усім невинно замученим жертвам голодомору 1932-33 рр. Спочивайте з миром! А ми, ваші нащадки, зробимо все, щоби трагедія, яка колись погубила мільйони людських життів, більше ніколи не повторилася…
Аліна Сокальська
Фото Сергія Коцана
