З Новим Роком та Різдвом Христовим!!!

Чорна сторінка української історії

Чорна сторінка української історії

Голодомор… Тривожним  ехо озивається це страшне слово у свідомості  українців і вкотре збирає нас разом, аби пом’янути жертв нелюдської трагедії. Цьогоріч річниця пам’яті жертв геноциду українського народу, влаштованого радянською владою у 1932-33 рр., припала на 22 листопада.
Громада села Біла на чолі зі священнослужителями о. Володимиром та о. Богданом зібралася біля пам’ятного хреста жертвам голодомору, щоби помолитися за мільйони душ невинних, кого тоталітарний режим замучив голодом в час цвітіння та щедрого врожаю.
Варто зазначити, що напередодні віча пам’яті, як і у всі роки, в сільській бібліотеці була організована виставка, присвячена жертвам голодомору. На ній можна ознайомитися з різноманітною літературою, що описує страшні події 1932-33 рр. які відбувалися в Україні.

Після вступного слова в.о. сільського голови Надії Котузи, всечесні отці відправили поминальну молебень. Під час панахиди у руках білівчан горіли свічки, а на очах бриніли сльози.
По закінченні молебню слово до громади мовили і всечесні отці. Під час своєї промови о. Володимир висловив ініціативу благодійної акції, яку можна провести напередодні улюбленого свята дітлахів, дня Святого Миколая. Ідея полягала в тому, щоби у приміщенні місцевої школи була встановлена скринька, в яку кожна дитина вкине хоча б по одній цукерці отриманій від Святого Миколая. А згодом скриньку із зібраними солодощами передадуть учасникам АТО на Сході, щоби навіть ті, кому сьогодні не до святкувань, відчули себе на мить дітьми. Також з ініціативи о. Володимира під час поминального заходу всі присутні поділили між собою хліб, як знак солідарності з тими, хто відійшов вічність і думав про нього в останні хвилини свого життя.
Згодом до громади звернувся  о. Богдан Верхомій. Священик вкотре наголосив, що за всіма тяжкими випробуваннями, які випадають на долю нашого народу – Голодомором, Революцією Гідності та сьогоднішньою війною на Сході України, стоїть велико зло. Та лиш на боці добра є правда, а злу ніколи не одержати над ним перемогу.
Учні Білівської школи також не залишилися осторонь. Спільними із педагогічним колективом стараннями школярі підготували доробок віршів та прозових уривків, в яких розповідається про тяжкі смертельні муки, вражаючу тугу матері за померлою дитиною, безмежний людський відчай  − все те,  на що колись нарекла українців безжальна тоталітарна влада.
Кульмінацією виступу стала композиція Оксани Білозір «Свіча» у проникливому виконанні місцевого таланту, а за сумісництвом й музичного керівника дитячого садочку, Світлани Гнатюк.
На закінчення віча, як і сказав о. Володимир, між людьми була розділена запашна хлібина. Люди із задоволенням споживали шматочки тієї святої їжі, якої в нас сьогодні вдосталь, а в часи голодомору не було й скоринки. Із хлібом в часи лютого геноциду жорстока влада забирала в людей і останній шанс на порятунок.
Вічна пам'ять усім невинно замученим жертвам голодомору 1932-33 рр. Спочивайте з миром! А ми, ваші нащадки, зробимо все, щоби трагедія, яка колись погубила мільйони людських життів, більше ніколи не повторилася…

Аліна Сокальська

Фото Сергія Коцана

«Історію Білецьких церков» та «Першу мапу села» презентували у Білій

"МІЙ ДІМ БУДЕ НАЗВАНИЙ

ДОМОМ МОЛИТВИ

ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ"

(Іс. 56, 7).

Через різні епохи історії пройшло село Біла, про що свідчать ті чи інші пам'ятки, штрихи минувшини. Тільки віра в Бога дала силу жителям Білої долати все в житті, приймаючи з подякою від Творця і радість, і труднощі, і смуток, і різні випробування. А духовною силою вони сповнялися в християнських храмах рідного села.

«Історію Білецьких церков» та «Першу мапу села» презентували у Білій

Історичну виставку-презентацію за темою «Історія Білецьких церков»  та «Перша мапа села» 5 жовтня представив увазі білівчан відомий журналіст та публіцист, редактор газети "Вільне життя" та виходець зі с. Біла, Петро Федоришин. Ця людина, як ніхто інший цікавиться історією своєї малої Батьківщини і знання, якими вдовольняв Петро Степанович свою історичну цікавість у великому обсязі відображені в книзі про село «У водовертях Серету».

 Непересічне дійство пройшло у приміщенні Будинку культури, де були розміщені унікальні картини – ілюстрації перших Білецьких церков, перша мапа села, макет першої церкви, виконаний мешканцем Білої паном Паскевичем та реставрований хрест із купола однієї з перших церков, що зберігався ще в одного жителя села пана Савіцького. На виставці були присутні священики о. Богдан Верхомій та о. Юрій Верхомій, директор Білівської ЗОШ Юрій Яровий спільно з педагогічним колективом школи, гості з м. Чорткова  та інші небайдужі жителі села.

На картинах, які були в точності змальовані зі старих книжкових малюнків та фотографій показана метаморфоза від першої Білецької церкви до останньої. Про історію побудови цих храмів Петро Степанович детально розповів громаді з допомогою чітких ілюстрацій. Варто зазначити, що колекцію унікальних картин журналіст подарував на зберігання до архіву сільської школи.

Не менш вартісною в історичному доробку журналіста є і перша мапа села, на якій в тому числі позначено місце знаходження першої Білецької церкви. Шлях до отримання унікальної карти розтягнувся в часі на довгих 2,5 роки та відстані в майже тисячу кілометрів. Адже зберігалася вона не деінде, а у військовому архіві столиці Австрії, Відня, позаяк село було свого часу приєднане до складу Австро-Угорщини.

Зацікавлені жителі після виступу Петра Степановича ставили йому запитання, а присутній на виставці о. Юрій мовив громаді своє слово. Священик подякував організатору виставки за нелегку пророблену ним роботу і висловив своє бачення ситуації на сході України. Також з боку сільського голови Володимира Шматька, який повернувся на декілька днів у відпустку із зони АТО, вкотре прозвучала пропозиція створення історичного музею у приміщенні сільської бібліотеки.

Аліна Сокальська

Фото Сергія Коцана

Білівчани, які не були на презентації, мали можливість ознайомитись з безцінними експонататами на виставці в бібліотеці-філії, яка функціонувала протягом місяця.

У Білій відзначили 23-й День Незалежності України

У Білій відзначили 23-й День Незалежності України

На відзначення 23-ої річниці Незалежності України у білівчан були свої грандіозні плани. А саме, після богослужіння, жителі села у вишиванках та з національною символікою, на чолі зі священиками мали пройти пішою ходою до могили «Борцям за волю України», провести  там молебінь і невеличкий концерт. Та погода, яка весь день капризувала то поривистим вітром, то рясним дощем, планам завадила. І все задумане довелося провести по-іншому.
Традиційно, богослужіння у двох церквах розпочалися близько 10 год. ранку. Молебінь, яку мали відправити біля могили, відправили одразу після служби у церквах, а патріотичний міні-концерт глядачі спостерігали у стінах Будинку культури.
Варто зазначити, що всі учасники концерту були одягнені у вишитий одяг та мали із собою синьо-жовту символіку. У програмі виступу не було передбачено жодних естрадно-розважальних композицій, а лиш громадянські та патріотичні. Основними темами пісень виступали любов до України, подяка солдатам за виконання їхнього громадянського обов’язку, туга матері за сином тощо. Під час концерту пам'ять героїв Небесної сотні та загиблих під час АТО на Сході вшанували хвилиною мовчання.
Хвилюючі нотки зворушливих пісень, що лунали з вуст учасників народного хору, вокалістів Світлани Гнатюк, Миколи Криси, Роксолани Нагірняк, Оксани Задорожної, Олесі Скрипник, Аліни Франків та інших, змушували присутніх не приховувати гарячих сліз. Особливо тужливою усім видалася композиція «Мамо, не плач» авторства Оксани Максимишин-Корабель та Михайла Олійника, яку виконав вище згаданий Микола Криса.
Після державного гімну до присутніх звернулася в.о. сільського голови Котуза Надія Іванівна. У своїй промові вона привітала односельчан із 23-річницею з Дня Незалежності України та 572-ою річницею з Дня села і висловила свої співчуття з приводу трагічних подій у нашій державі. Нагадаємо, що тимчасово обов’язки сільського голови, який проходить військові навчання у м. Мукачево, виконує секретар сільської ради.
Також по завершенні концерту своє слово до громади мовив настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста о. Володимир Заболотний. Священик подякував всім учасникам виступу за вклад у відзначення свята і глядачам, які прийшли їх послухати. Разом з тим о. Володимир висловив свій погляд, на те що відбувається в країні.
Загалом, цьогорічний День Незалежності, як і День села, який звузили лиш до миттєвої згадки, пройшов стримано і без будь-яких веселощів. Схід України зараз у полоні війни, а за право називатися громадянами вільної, не окупованої ніким держави бореться незліченна кількість наших хлопців. І найгірше з усього цього те, що багато вірних синів своєї Вітчизни до отчого дому живими вже не повернуться.
Тому, в цей зазвичай веселий для усіх день, було багато сліз, суму та скорботи. Хочеться вірити, що пройшовши всі випробування, наступного року  Україна вже не відзначатиме, а на повну святкуватиме свій 24-й день народження. З усвідомленням неоціненних втрат, які довелося понести, щоб здобути справжню незалежність, з розумінням ідеалів героїв Небесної сотні та загиблих воїнів.
 З нами Бог і з нами перемога! Слава Україні!

Аліна Сокальська

Фото Сергія Коцана

"Ти шляхом праведним, святим, йшла до волі, Україно"

Відзначаючи 23 річницю Незалежності нашої держави в бібліотеці проводилась низка масових заходів:

- Оформлено книжково-ілюстративну виставку
 "Живи, Україно, живи, єднай Чорне море й Карпати, і свій переболений край не дай воргам роз'єднати"

- З читачами-дітьми проведено літературно-історичну вікторину "В моїм серці Україна" 

- Виставка вишивок-картин бісером і хрестиком 
"Молюсь за тебе, Україно", представлених майстринями любительського об'єднання  "Натхнення".

Святкування урочистостей завершилось проведенням історико-патріотичного дня 
"Прийди до серця, Україно, благослови добром мене", який об'єднав відзначення 100-річчя створення Легіону Українських січових стрільців, вшанування Героїв "Небесної сотні", святкування Дня Незалежності України та 572-ї річниці Дня села.

 Світлини урочистостей

 

 

Перспективи розвитку сільської бібліотеки

23 липня, у приміщенні Білівської бібліотеки-філії пройшов круглий стіл, присвячений проблемам та перспективам розвитку сільських бібліотек. В обговоренні взяли участь Білівський сільський голова Володимир Петрович Шматько,  директор Чортківської ЦБС Колівошко Оксана Володимирівна, в.о. начальника відділу культури, туризму, національностей та релігій Чортківської РДА Мельник Марія Павлівна, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Богдан Верхомій,майстер народного мистецтва, витинанкарка та художниця хрестикових орнаментів Марія Несторівна Бурдяк, завідуючі бібліотеками-філіями у с. Біла – Трендовецька Ольга Євстахівна, у с. Пробіжна − Гейда Іванна Омелянівна, у с. Колиндяни – Савків Світлана Степанівна, у с. Звиняч Шкрибайло − Галина Іванівна, жителі та працівники установ села.

 Приводом для круглого  столу стало питання  розвитку та можливості  занепаду сільської  бібліотеки. Кращі  практики бібліотечної  справи – завідуючі  бібліотеками у вище  перелічених селах у  формі презентації  розповідали присутнім про особливості функціонування своїх закладів. А особливо звертали увагу на те, що змінилося у їхньому житті та житті їх відвідувачів з появою інтернету. Нагадаємо, що завдяки перемозі у конкурсі від програми «Бібліоміст», уже згадані нами сільські бібліотеки-філії отримали сучасні комп’ютери  повним програмним забезпеченням та можливістю виходу в Інтернет.
Окрема увага були приділена обговоренню проблем, які виникають у сільських читальнях, а також висуненню пропозицій, які зможуть удосконалити та популяризувати бібліотеку, наскільки це можливо.
Першою поділитися враженнями про нове життя свого закладу, ба й навіть про достоїнства рідного села, поспішила завідуюча Звиняцькою бібліотекою. За допомогою яскравих слайдів із рідного роду світлинами, Галина Іванівна плавно посвячувала аудиторію у вир подій, якими наповнена їхня бібліотека і усе їхнє село. За її словами, з появою інтернету звичайна сільська бібліотека заграла новими барвами та отримала нові можливості. Окрему подяку бібліотекар висловила їхньому спонсору, директору ПАП «Дзвін» Василю Градовому, завдяки допомозі якого стають можливими і ремонтні роботи для покращення комфорту відвідувачів, і багаточисленні культурні заходи.

Особливе захоплення бібліо-інтернет викликав у Світлани Савків, завідуючої бібліотекою-філіалом у с. Колиндяни. За її словами результативність впливу 

Інтернету на відвідувачів бібліотеки у їхньому селі просто зашкалює. І не останню 
роль у цьому відіграє сама керівник закладу. Завдяки її старанням, послуги, які 

надає інтернет, стали майже необхідністю. Бронювати квитки на потяг, купувати автозапчастини чи дізнаватися маршрут в ту чи іншу географічну точку – з появою 

Інтернету Світлана Степанівна багато чого навчилася і з радістю передає ці знання всім охочим. Велику увагу приділяє завідуюча бібліотекою і захопленням своїх відвідувачів. З  метою поглиблення знань, наприклад про  країни світу чи види спорту, в бібліотеці  часто проходять  тематичні заняття для  дітей.

На черзі було представлення бібліотеки-філії с. Пробіжна. Завідуюча закладу Іванна Омелянівна також не без особливого трепету розповідала про велику кількість можливостей, які надав їм Інтернет. Наголосила керівник зокрема на покращенні довідкової роботи, можливості створення буктрейлерів (відеороликів-презентацій книг) та проведення віртуальних подорожей, спрощенні спілкування за допомогою соцмереж та електронної пошти тощо.

З вуст учасників обговорення лунали різноманітні пропозиції та думки. Директор Чортківської ЦБС Оксана Колівошко зазначила, що з появою Інтернету, стара бібліотека у закинутому селі вмить перетворилася у сучасну модернізовану бібліотеку, в якій наявний як книжковий фонд, так і вихід у інформаційний світ. За словами Оксани Володимирівни, завдяки Інтернету стала більш налагодженою взаємодія з усіма соціальними інститутами та із відвідувачами бібліотек. Натомість, в.о. начальника відділу культури Чортківської РДА Марія Мельник наголосила на важливості бібліотеки та книжки, зокрема щодо розвитку особистості, поширення краєзнавства тощо. Настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці о. Богдан зазначив потрібність духовного куточку в кожному закладі, тим паче у бібліотеці.

Загалом, були озвучені тези щодо важливості книжки у житті та вихованні людини, переваг друкованої книжки порівняно з електронною. Були висунуті навіть продуктивні пропозиції розвитку, зокрема створення електронного каталогу видань, взаємодія бібліотек з духовними центрами та церквами, проведення заходів для популяризації книги тощо.

Аліна Сокальська

Фото авторки