Все, що залишається – пам’ятати

 

80 років тому наша багатостраждальна країна понесла непоправну втрату. Близько 10 мільйонів невинних людських душ було загублено внаслідок геноциду українського народу, штучно влаштованого радянською владою у 1932-33 рр. Чорним викарбована дата, остання субота листопада, скорботою та жалем озивається у серці кожного українця. В цей день в Україні проходять жалобні заходи, загальнонаціональна хвилина мовчання та акція «Запали свічку» для вшанування пам’яті загиблих. 

Біля дерев’яного хреста пам’яті жертв голодомору 1932-33 р. у с. Біла щороку проводяться заходи, присвячені вшануванню жертв цієї страшної трагедії. Щоправда, цьогоріч меморіальний захід пройшов не у суботу, як по всій країні, а в неділю. В той день на очах у присутніх миготіли сльозинки і навіть небо плакало разом з ними рясним дощем. Традиційно захід розпочався богослужінням, яке відправили священики двох церков: УПЦ КП «Різдва Пресвятої Богородиці» о. Богдан Верхомій та УГКЦ «Воздвиження Чесного Хреста» о. Володимир Заболотний.

Продовжилося вшанування пам’яті виступом працівників та вихованців освітньо-культурного комплексу с. Біла (СБК та Білівська ЗОШ), які підготували факти з історії про Голодомор та поезії, присвячені цьому страшному лиху. Неможливо було без жаху слухати про ті страшні речі, що переносили зморені голодом люди, у яких відбирали останні шматочки хліба, а з ними надію на життя. Сказав своє слово і сільський голова Володимир Петрович Шматько, 

який закликав пам’ятати жертв Голодомору і ті страшні випробування, які вони перенесли. Він сказав, що треба боротися зі всіма незгодами, які випадають на нас, і що у нашої країни ще попереду Європейське майбутнє, якщо ми самі того захочемо. Опісля натхненних слів пана Володимира, пам’ять жертв Голодомору вшанували хвилиною мовчання. Слово дали і жителю села Біла, депутатові сільської ради, Демковичу Миколі Івановичу.

Все, що нам залишається сьогодні, це кожної суботи листопада ставити на вікно свічку, молитися до Бога за упокій душ загиблих та завмирати на хвилину у скорботному мовчанні. 

Адже, ми не в змозі відвернути те страшне лиходійство радянських катів, які без краплини жалю дали вмерти мільйонам людей. Бог їм суддя. Але забути цю трагедію ми, українці, просто не маємо права.

Аліна Сокальська

В бібліотеці-філії до цієї скорботної дати було оформлено викладку книг "Нація, яка переборола смерть: Голодомор 1932-1933 років на Україні".

 

Торгівлі людьми - ні!

 Під таким гаслом 21 листопада проведено інформаційно-правову годину "Торгівлі людьми - ні!", приурочену міжнародному дню захисту прав людини.

На початку заходу діти ознайоми­ли присутніх з визначенням торгів­лі людьми і розповіли про вагомість такої проблеми у світі. На великому екрані глядачі змогли переглянути відео про механізм потрапляння у рабство. Найчастіше, жертвами рабо­торговців стають заробітчани, яких обманом затягують за кордон, а там, маючи на руках їхню документацію, піддають сексуальній та робочій екс­плуатації.

За словами виступаючих, Україна одна з найчастіших постачальни­ків «живого товару» за кордон. Спричинено це, по великому рахунку тим, що українці часто покидають свої домівки ради заробітку на чужині, де їх обдурюють і безкарно експлуатують. 

Сім міфів про торгівлю людьми представили учні, а також розповіли правила безпеки, щоб не потрапити у подібну ситуацію. Якщо їх ретельно дотримуватися, то є шанс, що ви чи ваші рідні ніколи не потрапите у екс­плуатаційний полон.

 Слово рідної мови,

Увінчане терновим вінком страждання,

не раз топтане і зневажене,

заборонене і зганьблене,

зраджене і забуте,

щоразу воскресало, аби відродитися

 у терновому вінку страждання, краси і слави.

 «Наша мова - калинова» - 

свято під такою красномовною назвою пройшло 13 листопада ц.р.. Приурочене воно було Дню української мови і писемності.

Учасники дійства підготували цікаву програму. Діти з захопленням декламували вірші та співали пісні про рідну мову, а ведуча розповідала цікаві факти про українську мову та мови світу. Також учасники дійства розігрували сценки, що стосувалися правильності мови та зривали з дерева «листочки» з неправильними словами. Прикрасив виступ юний комік Віталій Дегодь, який розповів смішну гумореску. Також протягом всього виступу на екрані за допомогою проектора всі присутні змогли переглянути цікаву презентацію.

До проведення свята було оформлено віртуальну книжкову виставку

 

Громадські слухання

"Моя бібліотека сьогодні і якою ми її бачимо в майбутньому"

4 жовтня в бібліотеці філії с. Біла пройшло громадське слухання "Моя бібліотека сьогодні і якою ми її бачимо в майбутньому". 

У слуханні взяли участь студенти навчальних закладів учні школи і жителі села. Працівники бібліотеки про інформували присутніх про діяльність бібліотеки, просвітницьку роботу, участь у соціокультурних заходах.

Бібліотека с. Біла сьогодні - це відчинені двері в неосяжний світ знань; досить лише переступити її поріг, щоб зачерпнути пригорщу мудрості яку містять книги, вона перебуває у вирі всіх культурних подій села, докладає зусиль, щоб робота книгозбірні була насиченою цікавими подіями та зустрічами.

Пріоритетність інформаційних технологій знижує інтерес до книги, тому популяризація книги, залучення до читання посідає провідне місце в роботі нашої бібліотеки. 

Під час підготовки до громадських слухань працівники бібліотеки провели опитування в Інтернеті на публічній сторінці "Типове Біле",

 а також анонімне анкетування читачів бібліотеки та жителів села.

 

 

 

Учасники слухання оцінювали все позитивне і негативне в роботі бібліотеки, вносили свої пропозиції, якою вони хочуть бачити бібліотеку, пропонували свою допомогу в проведенні масових заходів. 

 

Учасники слухань вносили пропозиції, що до відновлення показу художніх фільмів, наповнення бібліотечних фондів аудіо- та відео-матеріалами, щоб в бібліотеці була мультимедійна установка, створити гурток фото-любителів, вносились також пропозиції частіше влаштовувати виставки робіт народних умільців села, проводити презентації збірок поезії поетів Чортківщини, зустрічі - світлини з видатними людьми - вихідцями села Біла. Було винесено пропозицію запровадити на блозі бібліотеки день книги "Живуть в бібліотеці книги",

 де всі бажаючі могли б ширше ознайомитися зі складом книжкового фонду. Це було б суто бібліотечне свято. Висловлювались побажання щоб працівники бібліотеки приділяли більшу увагу оволодіння комп'ютерною грамотністю користувачів бібліо-інтернету.  Водночас звертали увагу на поліпшення матеріально-технічної бази: оновлення бібліотечних фондів, створення комфортних умов для користувачів, забезпечення сільської книгозбірні новітніми технологіями, належним бібліотечним обладнанням.

Працівники бібліотеки врахують всі пропозиції висловлені під час слухання для покращення роботи бібліотеки в сучасних умовах і по мірі можливості впроваджуватимуть в роботі книгозбірні.

«Хрещення Русі: легенди, джерела, факти»

 Віра інша, нова опустилась на Русь

І пішла по землі переможно.

Бог єдиний із сонячних світлих небес

Людям шлях освітив словом Божим.

«Хрещення Русі: легенди, джерела, факти»
До 1025 річчя Хрещення Русі України в бібліотеці-філії с. Біла проведено урок духовності. Під час підготовки до уроку духовності оформлялась віртуальна книжкова виставка "Шляхи Християнства на Русі".

Скажіть,будь ласка, у вас є хрещені батько й мати? Ну, звичайно ж! Вони приходять до вас у гості, а ви ходите до них. Вони дарують вам подарунки. Так?

А ви знаєте, що означає «хрещення»? Колись була охрещена і наша країна. То хто ж її хрестив? Сьогодні я вам про це розповім.

Скажіть, будь ласка, ви ходите до церкви? Красиві вони в нас, чи не так? І зовні, і всередині. А можете собі уявити, колись зовсім не було церков!

28 липня ми святкуємо Хрещення Русі. Ви скажете, до чого тут Русь, адже ми живемо на Україні? Усе правильно! Наша рідна земля, наша держава – Україна. Але колись, у давнину, вона звалася Київська Русь. А ще раніше – ніяк не звалася, бо держави тоді не було. Але ж люди тут жили. Отже, з чого все починалося?

Україна має багатовікову історію. Нашими давніми предками були східно-слов’янські племена, які з давніх-давен жили на території України. Їх було багато: поляни, древляни, сіверяни, скіфи та інші.

Тогочасні люди поклонялися природі і природним явищам. І кожне з цих явищ ототожнювало якогось бога. Тобто, єдиного бога у них не було. А був у них бог сонця – Дажбог, бог грози – Перун, бог вітру – Стрибог, богиня молодості і краси – Лада, і ще багато всіляких богів.

У цих людей не було церков, храмів. Вони вистругували з дерева богів-ідолів і молилися на них прямо під відкритим небом. Така віра називалася язичеством.

Правили племенами старійшини, яких згодом стали називати князями. Вони будували перші міста, створювали війська, щоб захищати рідну землю. Одним з наймогутніших було князівство у полян. Його центром стало місто Київ. Існує така легенда про його заснування.

До місця, де він зараз знаходиться, прибули три брата:Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либідь. Стали над Дніпром, і найстарший Кий сказав:«Ось тут будемо жити».

Вирубали ліс і побудували перші хатки. Обгородили це місто частоколом. І назвали своє поселення на честь найстаршого брата Києвом. А від імені Щека і Хорива пішла назва двох гір: Щекавиця і Хоревиця. А від імені сестри Либідь – назва річки. Зараз у Києві стоять пам’ятники тим братам і їхній сестрі.

Отже, Кий був першим київським князем. Після нього правили Аскольд і Дір, після них – князь Олег, після Олега – князь Ігор. Усі ці князі доклали чималих зусиль, щоб розширити свої володіння, землі, будували нові міста. Але центром залишався Київ, і так виникла Київська Русь. Але весь цей час вона залишалася язичницькою.

Після князя Ігоря державою стала правити княгиня Ольга,його дружина. Це була найвидатніша жінка Київської Русі. Вона встановила нові закони, об’їздила всі свої землі і першою з князів прийняла християнську віру.

А що таке християнська віра? Це віра в одного бога –Ісуса Христа, нашого захисника і спасителя.

То хто ж охрестив Русь?

В княгині Ольги був онук, який згодом став князем Володимиром, якого прозвали Красним Сонечком.  Він об’єднав усі руські землі в єдину державу. Він більше не хотів воювати з іншими державами, де вже було встановлено єдину релігію – віру в Христа. А тому Володимир вирішив і свою країну охрестити. Спочатку він сам охрестився,охрестив своїх дванадцять синів. Потім наказав усім жителям Києва зайти у Дніпро, і там священик їх охрестив. Ну, а згодом і всю Русь було охрещено.

Не всміхається більше Дажбог,

І Перун – мовчазний, понурий,

І Стрибог не шумить, з вітром не гомонить,

І Лада сумна, мов заснула.

Віра інша, нова опустилась на Русь

І пішла по землі переможно.

Бог єдиний із сонячних світлих небес

Людям шлях освітив словом Божим.

На Русі почали будувати церкви, прикрашати їх золотими куполами, хрестами, іконами.

Київська Русь почала процвітати,дружити з іншими державами, обмінюватися з ними досвідом, вчитися в них будувати власну державу,яку ми зараз і маємо.

Після Київської Русі, після князів, в нас була козацька держава на чолі з гетьманами. І хоч це вже була інша історія, але козаки свято берегли свою християнську віру і захищали її.

Ось так нам з вами дісталася у спадок від давніх предків наша віра – православна, і наш бог Ісус Христос. В нас будуються все нові храми, ми ходимо до церкви святити паски, воду на Водохреща, молитися. І завдячуємо цьому князеві Володимиру.

«Шляхи християнства на Русі»

(Віртуальна книжкова виставка)

Читайте про це докладніше звернувшись до літератури, яка знаходиться в фонді бібліотеки-філії с. Біла:

	Історія релігії в Україні[Текст] [Текст] : навч.посіб. / за ред. А.М.Колодного і П.Л.Яроцького. - К : Знання, 1999. - 735 с. У навчальному посібнику викладено різні погляди на хрещення Русі-України. Послідовно аналізуються релігійно-церковні процеси. Зокрема, розглядаються самобутність влаштування церкви в Київській Русі; Кирило-Мефодіївська традиція; заснування київської митрополії; перші київські метрополити; ієрархічне оформлення Києво-руської церкви; формування й розвиток інтелектуальної і філософської думки тощо.
	Кислюк, К. В. Релігієзнавство [Текст] [Текст] : навч. посіб. / Костянтин Володимирович Кислюк, О. М. Кучер. - 3-те вид., прероб. і доп. - К. : Кондор, 2004. - 646 с. У навчальному посібнику подано великий і цікавий фактичний матеріал з історії, язичницьких вірувань давніх слов’ян і Християнської Церкви в Україні. Розглянуто релігійні витоки християнства, історія формування церкви в Україні.
	Кормич, Л. І. Історія України [Текст] [Текст] : підруч. / Людмила Іванівна Кормич, В. В. Багацький. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К. : Алерта, 2006. - 412 с. Автори цього підручника складали його з урахуванням сучасних досягнень в історичній науці як в Україні, так і в світі. В підручнику розглянуті етапи хрещення Русі. Хрещення Русі кн. Володимиром Великим.
	Скляренко С. Володимир. Роман.-К.: «Дніпро», 1975.-430 с. Володимир — історичний роман українського письменника Семена Скляренка.На сторінках цієї книги автор розповідає про великі та значні справи, які випали на долю українського князя Володимира, сина Святослава. Сторінки особистого життя Володимира і близьких йому людей належать до найбільш хвилюючих, в романі який цікаво та правдиво розповідає про давноминулі часи. Книга є продовженням роману "Святослав".
	Памятники литературы Древней Руси. Начало русской литературы. ХІ – начало ХІІ века. Сост. И общая ред.. Д.С. Лихачева И Л.А. Дмитриева. М., «Худож.лит.»,1978. -413 с. В книгу вошли такие произведения как : «Повесть временных лет»; «Житие Феодосия Печерского»; «Сказание о Борисе и Глебе», «Поучение Владимира Мономаха».
	Изборник: Повести Древней Руси/ сост. и примеч. Л. Дмитриева и Н. Понырко.- М.: Худож. Лит., 1986.-447 с. «Изборник» включает в себя лучшие образцы письменных памятников Древней Руси начиная от «Повести временных лет» (ХІ в.) В знаменитой «Повести временных лет» рассказывается о том, как впервые принес в Украину благую весть христианской веры апостол Андрей (середина 1 в н. э.). Эта легенда гласит о якобы одновременном начале киевского и византийского христианства.